У березні 2024 року з Лівобережної окружної прокуратури Донецької області до суду надійшов обвинувальний акт відносно особи – громадянина України, дії якого були кваліфіковані за ч.2 ст.110 КК України, як вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб та за ч.6 ст.111-1 КК України, як вчинення колабораційної діяльності, тобто у проведенні заходів інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації, за відсутності ознак державної зради, активній участі у таких заходах.
Згідно з матеріалами кримінальної справи, громадянин України, усвідомлюючи свої дії, умисно, був обраний на так званих «виборах до народної ради ДНР» так званим «депутатом народної ради ДНР», після чого розпочав виконувати обов’язки так званого «депутата».
В подальшому, обвинувачений діючи умисно, провів так званий прийом громадян з мешканцями окупованих територій, метою якого було проведення інформаційної діяльності у співпраці з державою агресором та окупаційною адміністрацією, в процесі якого лунали публічні висловлення на підтримку держави-агресора.
Крім того, з метою підтримки держави-агресора та її окупаційної адміністрації, інформацію щодо проведення вказаного інформаційного заходу в подальшому було опубліковано в засобах масової інформації.
Стороною обвинувачення та судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим, останній викликався в судові засідання в порядку ст.323 КПК України: повістки про виклик публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження – у газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Дзержинського міського суду Донецької області в мережі «Інтернет» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Таким чином суд прийшов до висновку, що обвинувачений повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, та відмовився від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
У зв'язку з цим обвинувачений не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред'явленого йому обвинувачення.
Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений обвинуваченому державою.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд прийшов до висновку, що обвинувачений винуватий у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 110, а також ч. 6 ст. 111-1 КК України.
У зв’язку з чим суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов’язаних із наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Прес-служба Дзержинського міського суду Донецької області
_03_03.png)
