Зміни в призупиненні дії трудового договору

     Повідомляємо, що з 14 березня 2026 року набувають чинності зміни до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX від 15.03.2022, які встановлюють нові правила призупинення дії трудового договору.

     Тобто, з 14 березня 2026 року таке призупинення за ініціативою однієї сторони може тривати не більше 90 календарних днів за весь період воєнного стану включно з усіма його продовженнями. Тобто йдеться не про 90 днів за один наказ, а про «граничний загальний строк».

       Таким чином, у випадку, якщо роботодавець видав наказ про призупинення на строк, що перевищує 90 календарних днів, такий наказ припиняє дію автоматично – з дня, наступного після закінчення дозволеного законом строку.

       Тобто, після 90 днів відбувається поновлення всіх прав і обов’язків, а саме:

• працівник повинен приступити до виконання роботи;
• роботодавець, в свою чергу, має забезпечити робоче місце, виплачувати заробітну плату, нараховувати ЄСВ та інші обов’язкові платежі.

         Можливі випадки, при яких після автоматичного відновлення договору, виконувати його умови фактично неможливо, а саме:

1. роботодавець не може надати роботу (знищене майно, евакуація, ліквідація підприємства);
2. працівник не може приступити до роботи (окупована територія, зона бойових дій, проходження служби в ЗСУ, полон, відсутній зв’язок).

       В таких випадках, якщо сторони не домовилися про подальше призупинення, а строк уже сплив, «призупинення більше не застосовується», але й виконати трудовий договір неможливо, то у такому разі роботодавець буде діяти в межах Кодексу закону про працю та припиняти трудові відносини на законних підставах.

         Можливі підстави припинення трудового договору:

1. угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) або звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП);
2. закінчення строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП);
3. відмова працівника від переведення в іншу місцевість (п. 6 ст. 36 КЗпП);
4. відсутність працівника та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (п. 8-3 ст. 36 КЗпП);
5. зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП);
6. прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП);
7. неможливість забезпечення працівника роботою у зв’язку зі знищенням або відсутністю виробничих, організаційних чи технічних умов унаслідок бойових дій – із застосуванням спрощеної процедури вивільнення (п. 6 ст. 41, ст. 49-2 КЗпП).