Дзержинським міським судом Донецької області розглядалось кримінальне провадження відносно підозрюваного гр.. К. за ст. 258-3 ч.1 КК України. 18.10.2016 року по кримінальному провадженню винесено вирок, за яким ст. 258-3 ч.1 КК України було перекваліфіковано на ч.1 ст 256 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
Такий висновок суд обґрунтовує наступним.
Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов'язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст.2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
Поняття терористичної організації визначено відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
Аналіз кримінального законодавства, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» дозволяють дійти висновку, що терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності.
Так, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях;організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення, як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
Колегія суддів також бере до уваги Звернення Верховної Ради України до ООН, Європейського Парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, НАТО, ОБСЄ, ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VIII, в якому держава України закликає міжнародних партнерів України визнати: «Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані «ДНР» і «ЛНР» визнати терористичними організаціями».
Чинним законодавством України, зокрема статтею 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», передбачені відповідні наслідки щодо організації, яка відповідальна за вчинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, а статтею 2583 КК України передбачена кримінальна відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації.
Згідно з чинною редакцією частини першої статті 24 цього Закону організація, відповідальна за вчинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквідації, а належне їй майно конфіскується.
За частиною третьою цієї ж статті заява про притягнення організації до відповідальності за терористичну діяльність подається до суду відповідно Генеральним прокурором України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у встановленому законом порядку.
Отже, відсутність чіткого порядку визнання організації терористичною не дає можливості реалізувати положення ст.24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» яка, як слідує з її змісту, потребує рішення суду щодо визнання організації терористичною та статті 2583 Кримінального кодексу України, щодо притягнення до відповідальності за створення терористичної групи чи терористичної організації.
На сьогодні а ні Законом України «Про боротьбу з тероризмом», а ні будь-яким іншим законодавчим актом не визначено порядок визнання організації терористичною. Зокрема, не визначено орган державної влади, до повноважень якого відноситиметься право звернення до суду, підсудність таких справ, можливу доказову базу, процедуру розгляду судами, тощо. Звернення Верховної Ради України, що затверджене постановою від 27 січня 2015 року № 129-VIII лише закликає міжнародних партнерів України визнати певні організації терористичними, а не визнають їх такими.
Таким чином, у суду відсутні будь-які правові підстави кваліфікувати дії обвинуваченого гр.. К. саме за ч.1 ст.2583 КК України.
Сприяння учасникам злочинних організацій є небезпечним самостійним злочинним видом причетності до злочину, передбаченого ст.255 КК України, але не є співучастю в ньому. Винна особа сприяє учасникам злочинних організацій вчиненню не конкретного злочину, а взагалі злочинів, точно не визначених, не конкретизованих.
Сприяння учасникам злочинних організацій означає надання їм допомоги, підтримки, створення відповідних умов для подальшого здійснення їх злочинної діяльності. Серед способів цієї форми скоєння злочину є, в тому числі, й надання учасникам злочинних організацій інформації.
При призначенні покарання обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.256 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості цього правопорушення, матеріали, які характеризують особу К., обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368-371, 373, 374, 395 КПК України, колегія суддів визнала гр. К. винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
_03_03.png)
