flag Судова влада України
Увага! Суд не здійснює правосуддя. Підсудність змінено на Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Роберт Бауман: «У питанні комунікації Україна випереджає Канаду».

12 жовтня 2017, 10:43

Інформація надрукована у газеті «Закон і Бізнес» за посиланням http://zib.com.ua/ru/130376-predsedatel_vs_provincii_britanskaya_kolumbiya_kanada_robert.html

Председатель ВC провинции Британская Колумбия Роберт Бауман:

«Председатель суда иногда должен вести себя как журналист или телезвезда».

Сегодняшними приоритетами для украинско-канадского проекта «Поддержка судебной реформы в Украине» вместе с вопросом независимости и непредубежденности обладателей мантий стали открытость и прозрачность судопроизводства, налаживание партнерских отношений служителей Фемиды со СМИ и обществом. Зависит ли качество коммуникации законников с журналистами и гражданами от руководителя суда и каким должно быть это общение? Об этом рассказал председатель Верховного суда провинции Британская Колумбия (Канада) Роберт БАУМАН, который уже во второй раз посетил Украину. Недавно он вместе с канадскими коллегами посетил Апелляционный суд Хмельницкой области и принял участие в семинаре-тренинге «Коммуникационная деятельность председателя суда при выполнении представительских функций».

 

«Люди думають: суддя — настільки поважна людина, що не може розказати несмішний анекдот»

— Пане голово, наскільки важливими є питання комунікації особисто для вас? Адже ми добре розуміємо, що від того, як ви сприймаєте спілкування із журналістами, залежить і те, яких правил дотримуватимуться судді, які працюють в очолюваній вами установі.

— Повинен зізнатися, що ці самі запитання я й сам часто ставлю собі. Сподіваюся, що мій досвід, яким готовий поділитися, стане в пригоді й українським суддям. Комунікація — це дуже важлива для мене тема. Мені подобається вислів, який позичив у американців: «Коли починаєш працювати як голова суду, то інколи маєш поводитися як журналіст чи телезірка». Ще не було такого мікрофона, який мені не сподобався б. Мені завжди подобається говорити трохи публічно.

Голова — це обличчя суду. І тому спілкування повинне бути одним із пріоритетів роботи. Налагоджувати його потрібно доречними та розумними способами. У Канаді ЗМІ відіграють велику роль, і, як я зрозумів, для України це має ще більше значення, адже в її населення виникла потреба отримувати багато інформації про діяльність суду. Ви й самі розумієте: як ми подамо таку інформацію, так її і сприйматимуть люди.

— Які проблеми насамперед допомагає розв’язати комунікації між громадянами і судом у вашій країні?

— Нині в Канаді існують певні проблеми з доступом до правосуддя. Одна з найбільш гострих як у Канаді, так і в Північній Америці — проблема грошової, фінансової спроможності людей достукатися до судової системи й отримати допомогу та розуміння. Правосуддя й у нас дуже дороге. Тобто доступ до судової системи можна полегшити і навіть здешевити, якщо буде належна комунікація між громадянами та судом, роз’яснювальна робота на сайті, який є в кожному суді.

— Що, на вашу думку, варто говорити судді як публічній особі, а що — ні? Чи підпадає він під визначення «публічна особа»?

— Кожен, хто представляє державу, її інтереси, є публічною людиною. Судді як представники однієї з трьох гілок влади, безумовно, публічні особи. Суддя повинен це пам’ятати й утримуватися від того, щоб говорити якісь суперечливі речі. Я і сам так роблю.

Для прикладу: коли завершилися вибори президента США, на яких переміг Дональд Трамп, ми це в суді не коментували й не обговорювали. Але в Онтаріо один суддя пішов до зали судового засідання зі значком на лацкані піджака, на якому було написано: «Зробімо Америку знову великою». Він гадав, що це буде дотепно та актуально, але його притягнули до дисциплінарної відповідальності за те, що був політично некоректним, адже виявив політичне упередження. У результаті його на 30 днів відсторонили від роботи. Він думав, що це такий невинний жарт, а вийшло, що суспільство перестало сприймати його як безстороннього суддю.

На відміну від України, в Канаді немає такого закону чи законів, які регулювали б нашу відповідальність та етику. Але ми маємо етичні принципи, розроблені нашою Радою суддів. Вони базуються на найкращій практиці, хоча їх виконання є добровільним, адже це не закон. Ідеться про те, що суддя має право вільно висловлюватися, але є певні обмеження, необхідні для того, щоб підтримувати довіру громадськості, щоб люди були впевненні, що судова влада незалежна і неупереджена. Тому суддям варто уникати висловлювань і вчинків, які можуть стати приводом для сумнівів у їх незаангажованості та неупередженості.

У Канаді суддя — це високопосадовець, і ми, судді, завжди повинні бути безсторонніми й незалежними. У той же час маємо відповідати за власні вчинки та поведінку.

Судді, які розповідають анекдоти, чомусь уважають, що вони дуже розумні та дотепні, що їхні жарти найбільш вдалі та смішні. Ми не розуміємо, що це не завжди так, бо всі довкола нас слухають і ввічливо усміхаються. Просто люди думають: суддя — настільки поважна людина, що не може розказати несмішний анекдот. Це потрібно розуміти (усміхається).

— Ви багато разів брали участь у прямих радіоефірах. Зізнайтеся, чи було у вашій практиці таке запитання, за яке вам хотілося б притягнути журналіста до відповідальності?

— Дійсно, я дуже часто брав участь у таких радіотрансляціях, і були досить гострі, непередбачувані ситуації, які є дуже складними для людини і мають тонку психологію. У мене також був випадок, коли журналіст поставив мені несправедливе, досить важке запитання. Я якось ніяково почувався в тій ситуації. Відповідь дав, та не думаю, що надто переконливу. А от того журналіста запам’ятав надовго. У цілому ж у мене не виникає проблем зі спілкуванням із журналістами та громадянами. Як правило, наші журналісти дуже витримані люди. Вони поважають свою професію і, відповідно, ставлять фахові запитання.

Коли ми чуємо від журналістів упереджені запитання, зокрема щодо діяльності суду, незалежності судової влади, включаючи навіть запитання про наші зарплати та премії, коли така упередженість стосується здійснення правосуддя або доброчесності самого судді, то, звичайно, мусимо висловитися. Адже нам потрібно захистити колег та репутацію, але ми повинні робити це стримано. Завжди мусимо пам’ятати про стриманість.

У будь-якому разі спілкуватися потрібно. У минулому, коли наші судді не вели розмов з людьми, то були, якщо говорити словами одного з наших письменників, ніби замкнені у вежі зі слонової кістки. Ми не відповідали на запити людей, не реагували на викривлену інформацію, яка публікувалася…

«В українських судах є прес-секретар та суддя-спікер. Таких посад бракує в канадських судах»

— Сьогодні ми говоримо про комунікативну діяльність голови суду. Якими є ваші враження від діяльності суддів Хмельниччини в цьому напрямі? Якої ваги надаєте участі Апеляційного суду Хмельницької області в канадсько-українському проекті «Підтримка судової реформи»?

— Ми детально ознайомилися з роботою суддів апеляційного суду області, спостерігали за перебігом різних засідань. Що стосується особливостей юрисдикції, то існують великі відмінності між вашою та канадською апеляційними інстанціями. Однак, скажу вам, суддя завжди залишається суддею, де він не працював би. У нас із хмельницькими колегами дуже багато спільного. Передусім у сприйнятті такого важливого поняття, як суддівська незалежність. Щиро дякую керівнику суду Анатолію Марцинкевичу за співпрацю. Особисто мені дуже приємно разом із суддями Хмельниччини брати участь в цій новій програмі. Такі навчання суддів — великий прогрес.

Для нас завжди було цікаво попрацювати не тільки з центром, а й з регіонами, подивитися, як там розвивається судочинство, як працює судова система в такому регіоні, як Хмельницька область. Тому отримали насолоду від місцевих тренінгів та від спілкування з місцевими суддями.

До речі, у питанні комунікації Україна випереджає Канаду. Я був вражений, наскільки складні програми розробляються для того, щоб забезпечити відкритість такого спілкування. Наприклад, в українських судах є прес-секретар та суддя-спікер. Таких посад бракує в канадських судах. Ми чудово розуміємо, що за цим підходом — майбутнє, і не тільки для судів Канади, а й усього світу. Адже саме існування складних і надійних програм комунікації може забезпечити відкритість суду і допомагає зрозуміти, що відбувається в судовій системі, що сприяє налагодженню відносин між судовою владою та суспільством. Крім того, підвищується рівень довіри суспільства до судової системи.

— Але ж знаємо, що ви проводите щороку ланчі з журналістами, а ми цього не маємо. Який результат такого спілкування? Чи аналізували користь від них?

— За 9 років роботи на посаді голови суду зрозумів, що надзвичайно важливо налагоджувати спілкування з різними верствами населення: з політиками, представниками ЗМІ. І тому для мене категорія журналістів така важлива. Що це за ланч з ними? Це такий невеличкий неформальний обід. По-перше, він дозволяє журналістам у невимушеній атмосфері зняти завісу таємничості із судової системи, краще зрозуміти, що відбувається в залах слухань, у судовій системі. Завдяки цьому досягається більший рівень довіри. Вони можуть поставити запитання, які їх хвилюють. Наприклад, як їм краще отримати доступ до матеріалів справи, чому їх можуть не пустити в залу судових засідань, коли вони можуть ознайомитися з речовими доказами у справі. Хочу зауважити: на столі під час такої зустрічі, як правило, лише кока-кола та бутерброди. Нічого складного. Але таке спілкування встановлює місток довіри між журналістами та суддями, і думаю, що це важливий елемент спілкування.

«Справа розглядається з прийняттям рішення протягом максимум двох годин»

— Ви, напевно, стежите за перебігом судової реформи в Україні. Чи побачили її конструктивні риси, ефективність?

— Реформи вражають мене своєю масштабністю, результат їх проведення буде. Помітив, що є багато спільного між системою цінностей, яку сповідують судді Канади та України. Ми стежимо за проведенням цих реформ, і мені приємно відзначити, що вони рухаються в правильному напрямку, підтримуються суддівським корпусом України.

— Підходи Канади до здійснення правосуддя просто вражають. Як удається 20 суддям вашого ВС обслуговувати 5-мільйонне населення?

— Це магія! (Усміхається). Звичайно, диво, як ми це робимо, а ще більше диво, як ви це сприймаєте. Я, звісно, жартую. Ми можемо успішно виконувати цю роботу, тому що наша система апеляційних судів побудована дещо на інших засадах, принципах, процедурні питання вирішуються по-іншому. Я ознайомився з роботою вашого апеляційного суду й можу сказати, що, наприклад, судовий процес, який проходить у канадських верховних судах, фокусується лише на процедурних помилках, які, можливо, були допущені на попередніх стадіях слухання справи в суді першої інстанції.

Ми не заслуховуємо свідків, і в нас цей процес значно коротший, ніж в українських судах. Також у нас кількість справ, які надходять протягом року, не перевищує тисячі. Тому ми можемо досить ефективно працювати. Слухання справи триває не більш як одну годину, максимум — дві. Й відразу приймається рішення. Тому враховуються ті фактори, що в нас значно спрощений та скорочений розгляд справи і кількість справ досить незначна.

— Яка все ж таки гранично допустима тривалість розгляду справи?

— Справа розглядається з прийняттям рішення протягом максимум двох годин. Та бувають випадки, коли можемо працювати цілий день. Інколи в найбільш складних випадках розгляд може затягнутися на тиждень, але якщо справа досить зрозуміла, нескладна, то все вирішується, повторюю, протягом години.

Ми не працюємо з доказами у справах, з попередніми матеріалами. У нас є повна довіра до роботи, яку виконав суд нижчої інстанції.

— Із цього можна зробити висновок, що чим у складнішій фазі політичних та економічних потрясінь перебуває суспільство, тим більше судових спорів і тим гірше суди можуть дотримуватися строків їх розгляду. Але є спільні речі для суддів обох країн. Що, на вашу думку, є запорукою їх чесності та порядності?

— Найбільш важливою для забезпечення неупередженості судді є незалежність. Важливо зберегти незалежність ухвалення рішень суддею, передусім від інших гілок влади. У Канаді існує таке поняття, як гарантія належної оплати праці суддів та гарантія перебування на посаді. Тобто ніхто не може звільнити суддю з посади, ніхто не може втрутитися в рішення про зарплату судді. В усіх країнах (зокрема Канаді, США, Великій Британії) суддівський корпус ретельно стежить за тим, щоб не порушувався цей баланс і щоб ніхто не переходив кордон суддівської незалежності. Це для того, щоб запобігти будь-якому впливу на суддю, який приймає рішення. Тому переконаний: якщо існує незалежність судової влади, відповідальність судді за прийняте рішення, то це стає гарантією суддівської неупередженості, суддівських чеснот, гарантією того, що служитель Феміди буде високоморальною людиною та прийматиме неупереджені рішення.

«Зовсім не страшно, коли ви полемізуєте з громадськістю, коли ви відкриті в спілкуванні»

— Останніми роками в Україні дуже багато говорять про суддівську незалежність. Певні плюси тут додала, варто це визнати, й судова реформа. А що для суддівського корпусу Канади означає це поняття?

— Суддівська незалежність має три складові: незаангажованість, відповідальність, неупередженість. Ці принципи надзвичайно значущі в роботі, вони є наріжним каменем нашої діяльності. Тут дуже важливо пам’ятати, як зберегти баланс, а також розуміти, де те мірило, той кордон, через який не варто переходити. Ми з колегами хотіли б утримати свою незалежність і зберегти неупередженість.

Чудово розуміємо, де проходить межа між трьома гілками влади. Зберегти незалежність, неупередженість, пам’ятаючи про свою відповідальність, дуже важливо. Це прописано в нашій правовій системі. У свою чергу виконавча влада всіляко підтримує й захищає ту діяльність і ті риси, які забезпечують незалежність судді, адже вони характеризують усю систему судової влади. Саме тому ми можемо говорити про високу довіру до нашої роботи. Саме довіра населення до роботи судді забезпечує ефективність судової системи, створює соціальний мир у суспільстві, побудований на засадах верховенства права. Суддя повинен бути зразком незалежності, порядності, ввічливості. Якщо суддя упереджений, то, звичайно, не завжди може висвітлити своє рішення об’єктивно.

Дуже часто я прошу свою асистентку, щоб дала мені якісь поради, допомогла в чомусь. Адже вона молодша та знає те, чого я не знаю. Вам потрібна така ж людина, якій ви могли б довіряти, яка виконувала б роль такого собі дороговказу, яка буде радити вам подумати, перш ніж ви захочете щось сказати. Дуже добре, якщо ця людина висока й має довгі ноги, щоб могла вас десь копнути під столом (усміхається). Часто судді не надто стримані.

Це зовсім не страшно, коли ви полемізуєте з громадськістю, коли відкриті в спілкуванні. Замість того щоб хвилюватись із цього приводу, думаю, варто побачити тут великі переваги. Завжди маємо можливість пояснити громаді, хто ми такі, чим займаємося. Коли розповідаємо про це, то люди втрачають свою упередженість.