Законопроектом (реєстр. №2130а) визначається порядок здійснення Президентом України помилування відповідно до пункту 27 частини першої статті 106 Конституції України.
На засіданні Комітету зазначалося, що "пропозиція закріплення порядку здійснення Президентом України помилування в окремому законі є недоцільною і суперечить принципам законодавчої техніки".
Під час обговорення народні депутати звертали увагу на те, що Конституція України є Основним Законом держави та об'єднує групу норм з найвищою юридичною силою. Так відповідно до пункту 27 частини першої статті 106 Конституції Президент України здійснює помилування, а згідно з частиною третьою вказаної статті - на основі та на виконання Конституції України видає укази та розпорядження.
Крім того, підкреслювали парламентарії, основні положення та поняття помилування передбачені у статтях 85 та 87 Кримінального кодексу, який і є саме тим законом, на виконання якого Президент України як Глава держави може видавати укази про помилування. Тому чинні нормативно-правові акти, що регулюють питання помилування – Конституція України, Кримінальний кодекс, Положення про порядок здійснення помилування, затверджене Указом Президента України від 16 вересня 2010 року № 902/2010, повністю відповідають системі та класифікації нормативно-правових актів та не утворюють "асиметрії у національній ієрархії джерел права на міжгалузевому рівні".
Члени Комітету зазначали також, що положення законопроекту щодо надання права на подання клопотання про помилування засудженого (крім нього самого) таким особам як захисник, батьки, дружина (чоловік), діти, законний представник, а також народним депутатам, Уповноваженому Верховної Ради з прав людини та громадським організаціям викладає сумнів з огляду на надто широке коло осіб, яким надається відповідне право. Це може призвести до подання різними суб'єктами великої кількості однотипних звернень відносно однієї й тієї ж особи.
Наголошувалося також на тому, що правило про застосування помилування лише у виняткових випадках повинно розповсюджуватися не тільки на осіб, зазначених у законопроекті (особи, до яких раніше було застосовано амністію, помилування, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким), а й на осіб, яких раніше було неодноразово (два і більше разів) засуджено за вчинення умисних злочинів, та на засуджених за тяжкі чи особливо тяжкі злочини. У протилежному випадку, вважають члени Комітету, інститут помилування може бути повністю нівельовано та за певних обставин перетворено на інструмент для масового звільнення від покарання осіб, щодо яких неможливо застосувати закон про амністію.
Джерело: веб-портал Верховної Ради України
_03_03.png)
