flag Судова влада України
Увага! Суд не здійснює правосуддя. Підсудність змінено на Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Роз’яснюємо порядок сплати судового збору за подання до суду заяв про встановлення юридичних фактів – смерті та народження особи на тимчасово окупованих територіях України

27 травня 2019, 16:05

У зв’язку з численними зверненнями громадян прес-служба Дзержинського міського суду Донецької області звертає увагу заявників на особливості сплати судового збору у відповідності до ст.5 ч.1 п.21 ЗУ «Про судовий збір».

 

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано Цивільно-процесуальним кодексом України (далі ЦПК). Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

За правилами ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відтак, документами, що підтверджують сплату судового збору є квитанція про сплату судового збору, або клопотання у порядку ст.8 Закону України «Про судовий збір» (відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати).

Закон України «Про судовий збір» визначає дві понятійні категорії. До першої відносять заяви, за яких справляння судового збору не передбачено взагалі, друга категорія, зокрема, визначає коло осіб, яким надається пільга у виді звільнення від сплати судового збору за подачу певних (визначених законом) заяв.

Аналіз положень ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» дозволяє дійти висновку, що на законодавчому рівні визначено, що судовий збір не справляється лише за подання заяви про встановлення факту смерті за певних обставин, а саме:

- особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Аналізуючи ж положення п. 21 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», слід дійти висновку, що законодавцем передбачено звільнення від сплати судового збору за звернення із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (факту народження або смерті особи), необхідність у встановленні якого виникла внаслідок:

1) вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій,

2) загибелі,

3) поранення,

4) перебування в полоні,

5) незаконного позбавлення волі або викрадення,

6) порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

В свою чергу, вище перелічені обставини, виникли внаслідок:

1) збройної агресії,

2) збройного конфлікту,

3) тимчасової окупації території України,

4) надзвичайної ситуації природного чи техногенного характеру.

Отже законодавцем чітко визначено причинно-наслідковий зв’язок між подією (збройна агресія, конфлікт тощо), яка потягла дію наслідок (вимушене переселення, загибель тощо), який і повинен бути підтверджений судом як факт, що має юридичне значення.

Сама по собі смерть особи або народження на тимчасово окупованій території, не звільняє заявника від сплати судового збору на підставі п. 21 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Наголошуємо, що при подачі заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, навіть, якщо він і пов'язаний із обставинами, що відбулися на непідконтрольній владі України території - не є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 21 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки вказаною нормою передбачено також наявність вищенаведених обставин.

Відповідно до п. п. 4, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження, фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01 січня 2019 року становить 1921,00 грн., то за подання до суду вказаної заяви розмір судового збору становить  384,20 грн.

При цьому слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред’явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Вимога сплати судового збору прямо передбачена нормами чинного законодавства та відповідно до ст. 6 Конвенції з прав та основоположних свобод людини, не є перешкоджанням доступу до правосуддя, оскільки чинним законодавством передбачений порядок звільнення від сплати судового збору судом.

Дані обставини виключають можливість суду відкрити провадження у справі і призначити справу до розгляду по суті.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що за наявності недоліків у заяві про встановлення юридичного факту смерті або народження особи на тимчасово окупованій території України у зв’язку із несплатою судового збору та лише у тому разі, якщо судом не буде знайдено підстав для звільнення заявника від сплати судового збору - заяву буде залишено без руху.

 

 

            Прес-служба Дзержинського міського суду Донецької області